Судинно-мозкові захворювання залишаються актуальною проблемою сучасного суспільства. Це зумовлено їхньою значною поширеністю, а також високими показниками смертності. За даними МОЗ в Україні щорічно реєструють 100-120 тисяч інсультів, з них третина – серед осіб працездатного віку. У 2015 році захворюваність на ГПМК склала 274,1 на 100 тис. населення (в середньому показник захворюваності у країнах Європи — 200 випадків на 100 тис. населення) 1, 2. Американська асоціація кардіологів в 2017 році повідомила, що в США реєструється 795000 гострих порушень мозкового кровообігу (ГПМК) на рік, тобто, майже кожні 40 секунд виникає новий інсульт 3.

За даними Harrison R.A., більш ніж 70% хворих, що перенесли інсульт, щоденно відчувають біль. Постінсультний біль достатньо різноманітний: біль у плечовому суглобі, біль в паретичних кінцівках за рахунок виразної спастики, центральний або таламічний біль, міофасциальний та вертеброгенний біль, головний біль (ГБ) 4.

Згідно даних літератури ГБ в гострій фазі інсульту зустрічається у 27-31% хворих, у віддалений період – значно рідше (у 3,5-11,0 %). Вцілому, приблизно 11% пацієнтів згадують про наявність у них постійного або періодичного головного болю, який спостерігався за 3 місяці до інсульту. ГБ, безпосередньо пов`язаний з інсультом, відмічають більш ніж 30% хворих 4,5,6.

Вважають, якщо ГБ передував інсульту, вірогідність його появи як симптому після виникнення ГПМК, складає 20% 4,6. Досліджено, що значно частіше ГБ спостерігався у хворих на атеротромботичний та кардіоемболічний інсульти. Асоціації між ГБ при інсульті та геморагічним його характером не виявлено 5.

Незважаючи на те, що в клінічній практиці ГБ є частою скаргою постінсультних пацієнтів, в фаховій літературі він описаний недостатньо, та його патофізіологія до цього часу ще не є достатньо вивченою. Одним із механізмів ГБ на сьогоднішній день вважають стимуляцію тригеміноваскулярної системи. Причинами виступають різні фактори, включаючи ушкодження тканини мозку та мозкових судин, наступним запаленням або повторною реіннервацією шляхів болю і, навіть, медикаментами. Дипиридамол повільного звільнення, який використовується для вторинної профілактики інсульту, нерідко викликає ГБ 5. Зміни перфузії мозкової тканини, вивільнення серотоніну та простогландинів також можуть приймати участь в ґенезі ГБ 7.

З метою позбавлення головного болю хворі зазвичай тривало використовують суттєву кількість медикаментозних препаратів, часто не погоджуючи з лікарем їхнє вживання. Оскільки невиправдана поліпрагмазія є малоефективною та сприяє появі широкого кола побічних негативних ефектів (підвищення секреції соляної кислоти в шлунку, вплив на серцево-судинну систему, алергійні реакції та ін.), пошук патогенетично обгрунтованих ефективних альтернативних підходів заслуговує великої уваги. Додавання до комплексної терапії немедикаментозних методів, які б сприяли зменшенню побічних явищ та прискоренню термінів видужування, є актуальною і на сьогоднішній день. Серед таких методів важливу роль відіграють методи рефлексотерапії 8,9.

Рефлексотерапія (РТ) ─ це лікувально-діагностична система, що включає комплекс різноманітних способів впливу на точки акупунктури (ТА) та зони організму через шкірні, шкірно-м'язові та нервові утворення з саногенетичною метою. Клінічний досвід доводить високу ефективність лікувального впливу рефлексотерапії у хворих з органічними ураженнями нервової системи, зокрема у разі наслідків інсультів 9,10,11. Багатьма дослідниками доведено, що внаслідок впливу, який розпочинається зі стимуляції рецепторного апарату в ТА, в подальшому розвивається складний каскад нейрогуморальних реакцій, які, крім периферійного, охоплюють сегментарний і надсегментарний рівні нервової системи. РТ впливає на ноцицептивні та антиноцицептивні системи за рахунок опосередкованої стимуляції секреції опіоїдних та неопіоїдних пептидів (вазопресину, окситоцину, нейротензину тощо) 9,10,11,12,13,14,15.

В сучасній рефлексотерапії найчастіше використовують корпоральну класичну голкотерапію (акупунктуру), аурікулярну терапію, скальптерапію. Місцем впливу є точка акупунктури (ТА) – ділянка м’яких тканин організму, яка анатомо-фізіологічно відрізняється від оточуючих тканин. Новітні сучасні дослідження доводять наявність в організімі людини так званої первинно-судинної системи, раніше невідомого анатомічного субстрату, через який реалізується дія рефлексотерапії, та її важливу роль у забезпеченні саногенетичних реакцій 16,17,18. Акупунктурна стимуляція відповідних ділянок тіла людини, вушної раковини, скальпу, шийно-комірцевої зони та ін. дозволяє впливати на кровообіг та механізми нейропластичності головного мозку, що сприяє підвищенню адаптаційного потенціалу організму та зменшенню проявів супутньої соматичної патології тощо 11,13.

Тому, застосування акупунктури в комплексній реабілітації хворих після інсульту заслуговує на подальше вивчення, адже вона за умови кваліфікованого виконання поряд з високою ефективністю, відсутністю побічних ефектів, розрахована на запобігання й послаблення рівня інвалідизації, поліпшення якості життя не тільки самих пацієнтів але, відповідно, й членів їхніх сімей.

Мета: дослідити ефективність впливу рефлексотерапії, зокрема, акупунктури, в комплексному лікуванні головного болю у хворих після інсульту.

Для вирішення поставленої мети нами проаналізовано показники 2 груп хворих, які перенесли інсульт, та страждали на головний біль: основна, де поряд із традиційним медикаментозним лікуванням, застосовувалась акупунктура (n=30); група контролю, яка отримувала виключно медикаментозну терапію (n=30).

Середній вік пацієнтів основної групи склав 70±8,06 років. Серед них: жінок – 13 (середній вік - 66,8±6,96), чоловіків – 17 (середній вік - 72,75± 7,95).

Середній вік контрольної групи склав 70,3±9,0 років. Серед них жінок – 8 (середній вік 68,7±9,7 років), чоловіків – 22 (середній вік 70,8±8,4 років).

За характером інсульту в основній та контрольній групах переважав ішемічний інсульт (рис. 1).

Стосовно розподілу хворих за періодом інсульту (рис. 2), найбільша кількість хворих, яка спрямовувалась до кабінету рефлексотерапії, знаходилась в резидуальному періоді. Пацієнти в ранньому та пізньому відновному періодах направлялись на голкотерапію в невеликій кількості.

ГБ в числі основних скарг спостерігався у 70% хворих основної групи та 84% хворих контрольної групи. Оцінка ГБ відбувалась за 4 критеріями:

Рефлексотерапія, зокрема акупунктура, проводилась в режимі щоденно, кількість сеансів в середньому складала 8-10 процедур, середня тривалість процедури на одного хворого була 40 хв. З метою підвищення ефективності впливу нами запропонована модифікація методу, яка включала поєднаний вплив на мікросистеми (вушна раковина, зони скальпу, зони кисті, стопи та живота) одночасно з корпоральною акупунктурою.

Статистична обробка даних проводилася за критерієм Стьюдента для залежних та незалежних вибірок з використанням пакета статистичних програм “Microsoft Office Excel 2007” та “Statistica for Windows 6.0”.

Ефективність застосованого впливу на прояви головного болю оцінювалась в динаміці в основній (табл. 1) та контрольній (табл. 2) групах, після чого показники ефективності лікування були порівняні в групах між собою.

Комплексне лікування постінсультних хворих з ГБ із застосуванням акупунктури (основна група) показало позитивні клінічні результати (табл. 1).

Аналіз результатів лікування хворих основної групи показав, що комплексна терапія із застосуванням акупунктури дозволила отримати позитивний ефект стосовно трьох характеристик болю: інтенсивність, тривалість та характер больового відчуття. Крім того, спостерігалась тенденція до зміни показника «локалізація» p<0,1 що є логічним, адже сам рефлексотерапевтичний підхід, окрім загального, передбачає специфічний топічний вплив на зону прояву болю. Показник не вийшов на рівень «достовірно», але дорівнює 0,07, що означає «тенденцію» до зміни (р<0,1). Не виключно, що більша тривалість спостереження та кількість випадків дозволять отримати більш оптимістичні показники.

В результаті статистичної обробки показників контрольної групи за тестом Стьюдента для залежних вибірок отримані наступні дані (табл. 2).

Отже, як видно зі статистичних розрахунків, представлених в таблиці 2, доведено, що традиційна медикаментозна терапія достовірно знижує ГБ у постінсультних хворих (p<0,05) тільки за двома показниками – інтенсивність та тривалість. Разом з цим не було доведено вплив лікування на характер та локалізацію ГБ.

Порівняльна статистична оцінка лікування хворих двох клінічних груп показала, що застосування акупунктури у комплексному лікуванні ГБ у хворих після інсульту достовірно (p<0,05) позитивно впливало на прояви головного болю в порівнянні з групою контролю за 4 критеріями: інтенсивність, тривалість, характер, локалізація (табл. 3).

Таким чином, як видно з таблиці, ефективність рефлексотерапії, зокрема акупунктури, в комплексному лікуванні ГБ у хворих після інсульту є достовірною. Крім того, нами були отримані цікаві результати, які стосуються вікового та статевого аспекту досліджуваних хворих. Отже, при кореляційному аналізі віку та статі виявлено, що на головний біль страждають переважно особи жіночої статі (R=0,34) та зворотний кореляційний зв’язок між виразністю болю та віком хворих (R=0,39), що узгоджується з висновками інших дослідників 4,6. Чим старші хворі за віком, тим скарги на ГБ були менш виразними, і навпаки, молодші скаржилися на ГБ більш активно, що може бути пояснене виснаженням ноцицептивної системи внаслідок як гострої, так і хронічної ішемії мозку у осіб старшого віку 4,19.

Таким чином, аналізуючи динаміку лікувального впливу на ГБ у пацієнтів, які перенесли інсульт, під впливом комплексного терапії з використанням рефлексотерапії, можна дійти до таких висновків:

Отже, застосування рефлексотерапії в комплексному лікуванні хворих після інсульту дає змогу суттєво зменшити головні болі, разом з тим запобігти невиправданої поліпрагмазії та побічних негативних ефектів, поліпшити ефективність реабілітації та якість життя, що окреслює перспективи подальшого вивчення проблеми постінсультних больових проявів та їх позбавлення за допомогою застосування методів РТ.