Когнітивна сфера людини генетично детермінована, змінюється з віковими періодами, реагує на стан внутрішніх органів. До когнітивних функцій відносять: сприйняття, пам’ять, праксис, мову, інтелектуальну діяльність, здатність до аналізу інформації. Найбільш складні із них формуються у віці 12 - 15 років і на них, звичайно, впливають як соціально-економічні, так і ситуаційно обумовлені фактори зовнішнього середовища. В цьому ж віковому періоді відбуваються морфофункціональні зміни, напруження адаптаційних процесів і саме тому фізичний і психічний розвиток дітей найбільш уразливий. Порушення пізнавальної діяльності призводить до труднощів при навчанні у школі, зниженню інтелектуального потенціалу у популяції, девіантній поведінці та психоемоційних розладів. На осіб, які були переміщені із зони проведення антитерористичної операції (АТО), мав вплив стресовий фактор, який пов’язаний як з подіями, що відбувалися на південному сході України, так із зміною умов проживання, навчання, адаптацією у новому колективі, розлученням з близькими людьми. Дослідження когнітивних функцій є актуальною проблемою в дитячий неврології, психіатрії, психології та педагогіці.

Метою даної роботи було дослідження когнітивних функцій дітей, які переміщені із зони проведення АТО.

Протягом 2015-2017 років у дитячий лікарні №4 Солом’янського району м. Києва було обстежено 25 дітей віком від 12 до 17 років, які були переміщених із зони АТО і середній вік яких 14,0±0,4 р (основна (I) група). До групи контролю (II) ввійшло 15 практично здорових осіб, середній вік 14,0±0,2, які мешкають у м. Києві. Проведено клініко-неврологічне обстеження, яке включало збір анамнезу, скарг, дослідження неврологічного статусу за загальноприйнятою схемою та патопсихологічне тестування когнітивних функцій. Для останнього застосовано тести: «Які предмети сховані в малюнках»; Матриці Равена; Тулуз-П’єрона; Лурія. Для виявлення рівня тривожності використана самодіагностика Спілбергера-Ханіна, а вегетативної дисфункції - опитувальник Вейна. Із функціональним методів нами застосовано електроенцефалографію (ЕЕГ).

У зв’язку із переміщенням та реєстрацією діти із зони АТО проходили медичний огляд. З боку нервової системи основними скаргами у обстежуваних I групи були: емоційна лабільність у 15 із 25; порушення сну у 10 із 25; втомлюваність у 10 із 25; головні болі у 7 із 25; зниження пам’яті у 7 із 25 та уважності у 5 із 27. При обстеженні у неврологічному статусі зареєстровано: тремтінні повік у 14 із 25; гіпергідроз долонь і ступень у 5 із 25; тремтіння в дистальних відділах верхніх кінцівок у 5 із 25; підвищення сухожилкових рефлексів у 8 із 25. За результатами проведеного тестування, вихідний стан дітей характеризувався зниженням сприйняття, швидкості обробки когнітивної інформації, низькою уважністю. Інтелектуальна діяльність та логічне мислення вірогідно (на 7,2 ум.од) нижче, щодо групи контролю . Тест Лурія (на запам’ятовування 10 слів) свідчив про зниження процесів запам’ятовування, довготривалої пам’яті, емоційну незацікавленість. Аналіз графічного відображення запам’ятовування 10 слів показав, що у 18 із 25 дітей форма кривої була у вигляді плато, у 5 із 25 звивиста, і у 2 із 25 плато зі зниженням в кінці. Це підтверджує емоційну в’ялість, незацікавленість, нестійкість уважності, швидку втомлюваність. За результатами тесту Спілбергера-Ханіна встановлено високий рівень як особистісної (49,73±1,54 б.), так і реактивної тривожності (48,06±1,74 б.), у групі контролю 40,60±0,79 та 42,40±1,74 б. відповідно. За опитувальником Вейна кількість балів більше 25 була у 19 із 25 пацієнтів, а у групі контролю менше або на рівні 25 балів. Змін на електроенцефалограмі нами не виявлено, вона була в межах вікової норми. Додатково всі діти оглянуті вузькими спеціалістами, а за необхідністю психологом, при цьому тяжких хронічних захворювань у них зареєстровано не було.

Наведені вище дані свідчать про те, що у дітей, які були переміщенні із південного сходу України (зони АТО) реєструються порушення когнітивної діяльності у вигляді збільшення часу на сприйняття та обробку інформації, зниження інтелектуальної діяльності, підвищення рівня особистісної і реактивної тривожності та зниження адаптаційних можливостей автономної нервової системи. Застосування сучасних базових методів корекції (медикаментозне лікування) мають певні обмеження та побічну дію, а тому виникає необхідність пошуку нових дієвих засобів відновлення фізіологічних функцій головного мозку.