Артеріальна гіпертензія (підвищення артеріального тиску) є актуальною глобальною проблемою. Гіпертензія констатується при систолічному та/або діастолічному артеріальному тиску ≥140 і ≥90 мм рт ст відповідно. У світі приблизно 26% осіб відповідають цьому критерію для артеріальної гіпертензії. Надзвичайної актуальності їй налає той факт, що вона є одним із найголовніших факторів ризику для розвитку кардіоваскулярних захворювань. Так, наприклад, згідно із даними ВООЗ, вона є причиною 7.1 млн смертей щороку та асоційована із 64 млн втрачених через хворобу років по всьому світу 1.

Головною ціллю антигіпертензивної терапії є зниження ризику інсульту, інфаркту міокарду та серцевої недостатності. В рамках окремих досліджень ці ефекти, дійсно, були показані. Наприклад, у своїх рекомендаціях щодо гіпертензії ВООЗ посилається на дослідження, в якому антигіпертензивна терапія знижувала ризик інсульту на 40% та ризик інфаркту міокарда на 15% 1. З іншого боку, ці дані були отримані на загальній популяції і тому можуть суттєво відрізнятись для осіб різного віку та стану здоров’я.

У серпні в рамках Кокранівського співробітництва опублікували систематичний огляд, який мали на меті більш детально дослідити це питання 2. Результати виявились доволі неочікуваними. Нагадаємо, що Коранівські систематичні огляди – це фундаментальні наукові роботи, які проводять незалежними вченими із всього світу. В них згідно із спеціальними статистичними методами проводиться аналіз результатів різних досліджень, присвячених спільній темі.

Робота була присвячена впливу антигіпертензивної терапії на дорослих осіб віком 18-59 років. В аналіз увійшли такі препатати, як діуретики, інгібітори АПФ, блокатори кальцієвих каналів, альфа-блокатори, бета-блокатори, інгібітори рецепторів ангіотензину-ІІ, центральні симпатолітики, прямі вазодилятатори та периферичні адренергічні антагоністи. Препарати могли прийматись як окремо, так і в комбінаціях.

В аналіз було включено 24 рандомізованих контрольованих досліджень із найкращим дизайном. Загальна вибірка склала 19 684 осіб. Результати представлені нижче.

Загальна смертність. Антигіпертензивна терапія у порівнянні із плацебо або відсутністю лікування не мала достовірного ефекту на ризик смерті під час досліджуваного періоду (5 або більше років).

Кардіоваскулярна смертність та захворюваність. Антигіпертензивна терапія знижувала комбінований показник кардіоваскулярної смертності та захворюваності на 22%.

Цереброваскулярна смертність та захворюваність. При прийомі антигіпертензивних препаратів цей комбінований показник достовірно знижувався на 44%.

Коронарна смертність та захворюваність. Прийом антигіпертензивних препаратів ніяк не впливав на ризик виникнення коронарних захворювань (ІХС) або смерті від них.

Побічні ефекти. Ймовірність припинення антигіпертензивної терапії у зв’язку із побічними ефектами у порівнянні із плацебо була підвищена у 4.82 рази.

Зміни артеріального тиску. Прийом антигіпертензивних препаратів дозволяв знизити систолічний артеріальний тиск на 14.98 мм рт ст, а діастолічний – на 7.62 мм рт ст.

Згідно із заключенням авторів антигіпертензивна терапія у переважно здорових осіб віком від 18 до 59 років із легкою або помірною гіпертензією дозволяла лише в незначні мірі знизити кардіоваскулярну захворюваність та смертність, переважно за рахунок цереброваскулярної. Абсолютне зниження скало 0,9% та 0,7% відповідно. При цьому на загальну смертність вона взагалі ніяк не впливала, що виявилось дуже неочікуваним. Це означає, що у цілому, прийом антигіпертензивних препаратів не подовжував життя цій категорії пацієнтів.