Analysis of the state of socio-psychological adaptation, behavioral repertoire and social support as the main parameters of psychosocial functioning of patients with a history of combat traumatic brain injury depending on its severity and duration

Abstract

УДК 616.89-07:616-036.82

Relevance. The conditions of martial law in the territory of Ukraine and its consequences affect the mental state of military personnel and the civilian population of the country, cause the emergence of a constant stressful state, the psychological consequences of which are very dangerous, lead to the deterioration of socio-psychological adaptation, mental health disorders: changes in the mental state due to constant anxiety, "expectation of the bad", suffering, acute reactions to stress, exacerbation of mental illnesses, alcohol and drug abuse, the development of depression and anxiety states.

Aims. To analyze the state of socio-psychological adaptation, behavioral repertoire and social support as the main parameters of psychosocial functioning of patients with a history of combat traumatic brain injury depending on its severity and duration, to determine the directions of differentiation of therapeutic and rehabilitation approaches to this category of patients.

Materials and methods. The features of the severity of psychopathological symptoms, including depressive, anxiety and post-traumatic, were studied in 350 patients with TBI of varying severity due to the action of a blast wave, taking into account the time elapsed since the injury. For this purpose, in each group according to the severity of TBI (mild (145 patients), moderate (125 people), severe (80 patients)), we identified three subgroups. Thus, the following groups of subjects were formed in the study: patients with mild TBI and the duration from the moment of injury to our examination from 6 to 12 months, numbering 35 patients; patients with mild TBI and the duration from the moment of injury from 1 to 3 years, numbering 60 patients; patients with mild TBI and the duration from the moment of injury from 4 to 7 years, numbering 50 patients; patients with moderate TBI and duration from the moment of injury from 6 to 12 months, in the number of 30 patients; patients with moderate TBI and duration from the moment of injury from 1 to 3 years, in the number of 45 patients; patients with moderate TBI and duration from the moment of injury from 4 to 7 years; patients with severe TBI and duration from the moment of injury from 6 to 12 months, in the number of 20 patients; patients with severe TBI and duration from the moment of injury from 1 to 3 years, in the number of 30 patients; patients with severe TBI and duration from the moment of injury from 4 to 7 years. The study of the features of psychosocial functioning was carried out using the methodology of the study of socio-psychological adaptation of K. Rogers - R. Diamond, the method of "Coping-test" by R. Lazarus and the Multidimensional Scale of Social Support.

Results and discussion. The study of the features of the state of socio-psychological adaptation, taking into account the time since the TBI, allowed us to establish that the state of socio-psychological adaptation was characterized by a decrease in indicators characterizing adaptation and an increase in indicators characterizing maladaptive tendencies, with an increase in the duration of the disease. The study of the features of the coping repertoire in patients with different severity and the same duration of the disease revealed significant differences in the severity of different coping strategies in different groups. Analysis of the features of social support of patients with TBI of different severity, taking into account the duration of the disease, revealed a general tendency to reduce the level of social support with an increase in the duration of the disease.

Conclusions. A clear trend towards worsening socio-psychological adaptation as the duration of the disease increases, regardless of the severity of TBI. In the coping repertoire of patients with TBI due to the action of the blast wave, a general pattern of increasing the expressiveness of non-constructive strategies and decreasing the expressiveness of constructive ones as the duration of the disease increases was revealed.

Вступ

Актуальною проблемою сьогодення є наслідки бойових травм та поранень, зокрема бойової черепно-мозкової травми (бЧМТ), які призводять до тривалої втрати працездатності та інвалідизації осіб молодого працездатного віку. Наслідки бойових уражень небезпечні, впливають на психічний стан військовослужбовців та мирного населення країни, спричиняють виникнення постійного перебування в стані стресу, призводять до погіршення соціально-психологічної адаптації, проблем з ментальним здоров’ям: зміни стану психічного здоров’я через постійну тривогу, «очікування чогось поганого», страждання, гострі реакції на стрес, загострення психічних захворювань, зловживання алкоголем, наркотиками, розвиток депресій і тривожних станів [1].

Соціальна адаптація у загальному розумінні – це процес взаємодії індивіда (особистості) або соціальної групи із зовнішнім середовищем, в результаті якого відбувається освоєння нової соціальної (життєвої) ситуації [2]. Соціальна та професійна адаптація військовослужбовців до умов життя в цивільному середовищі являє собою суспільний процес їх активного пристосування до нових соціальних умов проживання в цивільному середовищі з ринковою системою взаємостосунків, який передбачає освоєння норм і правил цього середовища, оволодіння професією, спеціальністю, реалізацією своїх прав, у тому числі на працю, формування в собі нових правил поведінки і нового самоусвідомлення, що забезпечує безболісний, комфортний перехід до нових умов життя [3]. Необхідно розуміти, що соціальна адаптація є не лише станом людини, але й процесом, протягом якого соціальний організм набуває рівновагу і стійкість до впливу соціального середовища.

Метою даної роботи було здійснення аналізу стану соціально-психологічної адаптації, поведінкового репертуару і соціальної підтримки як базових параметрів психосоціального функціонування хворих з бойовою черепно-мозковою травмою в анамнезі залежно від її тяжкості та тривалості, для визначення напрямів диференціації терапевтично-реабілітаційних підходів до цієї категорії пацієнтів.

З дотриманням вимог біомедичної етики, викладених і затверджених в наступних документах: Міжнародний кодекс медичної етики (1983 рік), Декларація незалежності та професійної свободи лікаря (1986), Декларація щодо евтаназії (1987), Гельсінська декларація (1964) та остання її версія 2008 року, Декларація щодо трансплантації людських органів (1987), Конвенція про права дитини (1989), Амстердамська конвенція щодо прав пацієнтів (1984), Конвенція Ради Європи «Про захист прав та гідності людини в аспекті біомедицини» (1997) [4], в дослідження були включені 350 хворих з різною тяжкістю ЧМТ внаслідок дії вибухової хвилі, з урахуванням часу, який пройшов з моменту травми. У кожній групі важкості ЧМТ (легка (145 хворих), середньої тяжкості (125 осіб), тяжка (80 пацієнтів)), нами було виділено по три підгрупи. Таким чином, в дослідженні були сформовані наступні групи обстежених: хворі з легкою ЧМТ і тривалістю з моменту травми до нашого обстеження від 6 до 12 місяців, чисельністю 35 пацієнтів; хворі з легкою ЧМТ і тривалістю з моменту травми від 1 до 3 років, чисельністю 60 пацієнтів; хворі з легкою ЧМТ і тривалістю з моменту травми від 4 до 7 років, чисельністю 50 пацієнтів; хворі з ЧМТ середньої тяжкості і тривалістю з моменту травми від 6 до 12 місяців, чисельністю 30 пацієнтів; хворі з ЧМТ середньої тяжкості і тривалістю з моменту травми від 1 до 3 років, чисельністю 45 пацієнтів; хворі з ЧМТ середньої тяжкості і тривалістю з моменту травми від 4 до 7 років; хворі з тяжкою ЧМТ і тривалістю з моменту травми від 6 до 12 місяців, чисельністю 20 пацієнтів; хворі з тяжкою ЧМТ і тривалістю з моменту травми від 1 до 3 років, чисельністю 30 пацієнтів; хворі з тяжкою ЧМТ і тривалістю з моменту травми від 4 до 7 років.

Дослідження особливостей психосоціального функціонування здійснювали за допомогою методики дослідження соціально-психологічної адаптації К. Роджерса – Р. Даймонд [5], методики «Копінг-тест» Р. Лазаруса [6] та Багатомірної шкали соціальної підтримки Д. Зімета [7].

Результати дослідження

Вивчення особливостей стану соціально-психологічної адаптації з урахуванням часу від моменту ЧМТ дозволило встановити наступне (табл. 1).

Table 1. Показники соціально-психологічної адаптації у хворих з різною тяжкістю і тривалістю ЧМТ внаслідок дії вибухової хвилі

Показник	Час від моменту травми
	4-7 років, n=50	1-3 роки, n=60	4-7 років, n=50
Легка ЧМТ, n=145
Адаптація	49,51±11,22	40,45±9,51	30,37±10,05
Самоприйняття	40,88±11,46	35,87±6,77	25,43±11,56
Прийняття інших	51,60±20,43	42,02±12,37	35,27±15,47
Емоційний комфорт	47,53±10,65	39,07±11,33	31,54±8,54
Інтернальність	57,10±11,95	49,36±7,16	43,97±6,90
Прагнення до домінування	30,30±19,27	27,21±14,74	19,69±17,15
Показник	Час від моменту травми
	6–12 міс., n=30	1-3 роки, n=45	4-7 років, n=50
ЧМТ середньої тяжкості, n=125
Адаптація	46,55±9,20	37,65±6,33	22,33±4,69
Самоприйняття	40,10±14,20	34,55±8,60	18,44±7,31
Прийняття інших	52,08±18,09	41,77±9,01	30,04±4,97
Емоційний комфорт	41,87±9,98	35,35±6,52	25,42±6,44
Інтернальність	55,10±9,24	47,33±5,36	37,25±3,53
Прагнення до домінування	24,01±18,05	25,04±14,32	16,57±9,62
Показник	Час від моменту травми
	6–12 міс., n=20	1-3 роки, n=30	4-7 років, n=30
Тяжка ЧМТ, n=80
Адаптація	33,68±10,08	25,62±8,70	19,26±1,43
Самоприйняття	30,39±14,38	23,29±13,10	13,01±6,14
Прийняття інших	36,03±7,65	31,00±6,70	26,79±4,08
Емоційний комфорт	36,32±9,86	28,99±8,20	23,84±5,03
Інтернальність	45,43±10,48	39,83±8,84	36,50±3,03
Прагнення до домінування	23,32±13,84	16,65±15,87	16,41±7,30
Рівень статистичної значущості розбіжностей (р) при міжгруповому порівнянні
Легка ЧМТ, n=145
Показник	6-12 міс vs 1-3 роки	6-12 міс vs 4-7 років	1-3 роки vs 4-7 років
Адаптація	0,000	0,000	0,000
Самоприйняття	0,022	0,000	0,000
Прийняття інших	0,025	0,000	0,000
Емоційний комфорт	0,000	0,000	0,000
Інтернальність	0,003	0,000	0,000
Прагнення до домінування	0,410	0,013	0,011
ЧМТ середньої тяжкості, n=125
Показник	6-12 міс vs 1-3 роки	6-12 міс vs 4-7 років	1-3 роки vs 4-7 років
Адаптація	0,000	0,000	0,000
Самоприйняття	0,005	0,000	0,000
Прийняття інших	0,007	0,000	0,000
Емоційний комфорт	0,001	0,000	0,000
Інтернальність	0,000	0,000	0,000
Прагнення до домінування	0,858	0,050	0,007
Тяжка ЧМТ, n=80
Показник	6-12 міс vs 1-3 роки	6-12 міс vs 4-7 років	1-3 роки vs 4-7 років
Адаптація	0,000	0,000	0,000
Самоприйняття	0,010	0,000	0,000
Прийняття інших	0,028	0,000	0,005
Емоційний комфорт	0,001	0,000	0,006
Інтернальність	0,008	0,000	0,104
Прагнення до домінування	0,088	0,054	0,244
6 – 12 місяців
Показник	Легка vs середньої тяжкості	Легка vs тяжка	Середньої тяжкості vs тяжка
Адаптація	0,238	0,000	0,000
Самоприйняття	0,472	0,000	0,002
Прийняття інших	0,492	0,002	0,000
Емоційний комфорт	0,057	0,000	0,022
Інтернальність	0,995	0,000	0,000
Прагнення до домінування	0,239	0,166	0,968
1 – 3 роки
Показник	Легка vs середньої тяжкості	Легка vs тяжка	Середньої тяжкості vs тяжка
Адаптація	0,224	0,000	0,000
Самоприйняття	0,072	0,000	0,000
Прийняття інших	0,636	0,000	0,000
Емоційний комфорт	0,179	0,000	0,000
Інтернальність	0,100	0,000	0,000
Прагнення до домінування	0,394	0,002	0,014
4 – 7 років
Показник	Легка vs середньої тяжкості	Легка vs тяжка	Середньої тяжкості vs тяжка
Адаптація	0,000	0,000	0,002
Самоприйняття	0,001	0,000	0,001
Прийняття інших	0,482	0,004	0,003
Емоційний комфорт	0,000	0,000	0,381
Інтернальність	0,000	0,000	0,640
Прагнення до домінування	0,543	0,807	0,323

Встановлено, що для стану соціально-психологічної адаптації було характерно зменшення показників, що характеризують адаптацію, і збільшення показників, що характеризують дезадаптивні тенденції, зі збільшенням тривалості захворювання.

Так, показники адаптації, самоприйняття, прийняття інших, інтернальності та прагнення до домінування були найвищими у обстежених з мінімальною тривалістю захворювання (6 -12 місяців), значуще меншими – у хворих з середньою тривалістю захворювання (1 - 3 роки), і найменшими – у хворих з максимальною тривалістю захворювання (4 - 7 років) в усіх групах за тяжкістю травми – з легкою ЧМТ, ЧМТ середньої тяжкості, і тяжкою ЧМТ. Показник прагнення до домінування також загалом зменшувався у хворих з більшою тривалістю захворювання, однак, статистично значущі розбіжності були виявлені лише при порівнянні хворих з тривалістю захворювання 6-12 місяців і 4-7 років, та 1-3 роки і 4 -7 років у групі хворих з легкою ЧМТ, та при порівнянні хворих з тривалістю захворювання 1-3 роки і 4-7 років у групі хворих з ЧМТ середньої тяжкості.

При порівнянні показників соціально-психологічної адаптації симптоматики у хворих з ЧМТ різної тяжкості та однаковою тривалістю захворювання найбільші розбіжності були виявлені у групі хворих з тривалістю захворювання 1-3 роки, і дещо менші – у двох інших групах.

Дослідження особливостей копінг-репертуару у хворих з різною тяжкістю і однаковою тривалістю захворювання виявило значущі відмінності у виразності різних копінг-стратегій у різних групах (табл. 2).

Table 2. Показники виразності окремих копінг-стратегій у хворих з різною тяжкістю і тривалістю ЧМТ внаслідок дії вибухової хвилі

Показник	Час від моменту травми
	6–12 міс., n=35	1-3 роки, n=60	4-7 років, n=50
Легка ЧМТ, n=145
Конфронтаційний копінг	29,05±9,63	30,08±9,56	43,20±3,22
Дистанціювання	67,94±12,35	66,39±13,89	52,54±10,19
Самоконтроль	83,95±10,46	85,00±11,78	68,49±3,01
Пошук соціальної підтримки	80,32±6,23	80,46±8,65	69,10±4,36
Прийняття відповідальності	71,67±15,28	76,54±12,51	67,51±14,80
Втеча-уникання	23,93±9,70	25,89±6,65	29,82±3,78
Планування вирішення проблеми	71,58±14,10	69,63±15,86	49,45±5,98
Позитивна переоцінка	62,32±12,09	60,87±12,53	42,87±4,19
Показник	Час від моменту травми
	6–12 міс., n=30	1-3 роки, n=45	4-7 років, n=50
ЧМТ середньої тяжкості, n=125
Конфронтаційний копінг	35,92±5,20	39,25±7,25	47,88±11,72
Дистанціювання	57,60±11,16	56,54±12,89	49,66±10,69
Самоконтроль	77,31±5,82	73,65±8,29	67,24±6,72
Пошук соціальної підтримки	76,11±3,32	72,96±7,55	61,66±13,81
Прийняття відповідальності	73,88±16,19	65,55±19,52	61,50±19,26
Втеча-уникання	40,40±5,15	39,54±4,24	38,34±3,49
Планування вирішення проблеми	61,30±7,64	55,20±12,29	44,43±12,36
Позитивна переоцінка	54,13±6,54	48,99±9,98	40,66±9,77
Показник	Час від моменту травми
	6–12 міс., n=20	1-3 роки, n=30	4-7 років, n=30
Тяжка ЧМТ, n=80
Конфронтаційний копінг	39,43±5,36	44,96±2,25	52,04±10,06
Дистанціювання	50,55±7,44	48,50±5,27	45,19±12,71
Самоконтроль	71,43±5,77	66,38±2,49	64,44±4,10
Пошук соціальної підтримки	73,05±4,51	66,30±4,60	58,50±11,56
Прийняття відповідальності	62,08±10,30	66,39±18,76	63,61±19,76
Втеча-уникання	47,90±2,15	46,92±1,89	45,80±4,78
Планування вирішення проблеми	55,85±7,75	45,72±4,55	39,06±8,84
Позитивна переоцінка	48,10±6,33	39,70±4,04	36,66±7,21
Рівень статистичної значущості розбіжностей (р) при міжгруповому порівнянні
Легка ЧМТ, n=145
Показник	6-12 міс vs 1-3 роки	6-12 міс vs 4-7 років	1-3 роки vs 4-7 років
Конфронтаційний копінг	0,919	0,000	0,000
Дистанціювання	0,474	0,000	0,000
Самоконтроль	0,570	0,000	0,000
Пошук соціальної підтримки	0,473	0,000	0,000
Прийняття відповідальності	0,158	0,214	0,002
Втеча-уникання	0,847	0,003	0,001
Планування вирішення проблеми	0,934	0,000	0,000
Позитивна переоцінка	0,824	0,000	0,000
ЧМТ середньої тяжкості, n=125
Показник	6-12 міс vs 1-3 роки	6-12 міс vs 4-7 років	1-3 роки vs 4-7 років
Конфронтаційний копінг	0,037	0,000	0,000
Дистанціювання	0,861	0,002	0,005
Самоконтроль	0,020	0,000	0,000
Пошук соціальної підтримки	0,037	0,000	0,000
Прийняття відповідальності	0,060	0,006	0,340
Втеча-уникання	0,294	0,047	0,086
Планування вирішення проблеми	0,050	0,000	0,000
Позитивна переоцінка	0,022	0,000	0,000
Тяжка ЧМТ, n=80
Показник	6-12 міс vs 1-3 роки	6-12 міс vs 4-7 років	1-3 роки vs 4-7 років
Конфронтаційний копінг	0,000	0,000	0,000
Дистанціювання	0,486	0,030	0,049
Самоконтроль	0,000	0,000	0,003
Пошук соціальної підтримки	0,000	0,000	0,003
Прийняття відповідальності	0,271	0,420	0,570
Втеча-уникання	0,098	0,000	0,003
Планування вирішення проблеми	0,000	0,000	0,001
Позитивна переоцінка	0,000	0,000	0,003
6 – 12 місяців
Показник	Легка vs середньої тяжкості	Легка vs тяжка	Середньої тяжкості vs тяжка
Конфронтаційний копінг	0,002	0,000	0,019
Дистанціювання	0,001	0,000	0,016
Самоконтроль	0,012	0,000	0,001
Пошук соціальної підтримки	0,006	0,000	0,005
Прийняття відповідальності	0,516	0,026	0,006
Втеча-уникання	0,000	0,000	0,000
Планування вирішення проблеми	0,002	0,000	0,014
Позитивна переоцінка	0,004	0,000	0,003
1 – 3 роки
Показник	Легка vs середньої тяжкості	Легка vs тяжка	Середньої тяжкості vs тяжка
Конфронтаційний копінг	0,000	0,000	0,000
Дистанціювання	0,000	0,000	0,001
Самоконтроль	0,000	0,000	0,000
Пошук соціальної підтримки	0,000	0,000	0,000
Прийняття відповідальності	0,004	0,014	0,801
Втеча-уникання	0,000	0,000	0,000
Планування вирішення проблеми	0,000	0,000	0,000
Позитивна переоцінка	0,000	0,000	0,000
4 – 7 років
Показник	Легка vs середньої тяжкості	Легка vs тяжка	Середньої тяжкості vs тяжка
Конфронтаційний копінг	0,030	0,000	0,050
Дистанціювання	0,222	0,003	0,049
Самоконтроль	0,065	0,000	0,061
Пошук соціальної підтримки	0,006	0,000	0,150
Прийняття відповідальності	0,104	0,427	0,656
Втеча-уникання	0,000	0,000	0,000
Планування вирішення проблеми	0,015	0,000	0,087
Позитивна переоцінка	0,015	0,000	0,062

У хворих з легкою ЧМТ і тривалістю захворювання 6-12 місяців і 1-3 роки не виявлено значущих розбіжностей у копінг-репертуарі, хоча загалом у хворих з меншою тривалістю захворювання виразність копінг-стратегій дистанціювання, планування вирішення проблеми та позитивної переоцінки була незначно більшою, виразність конфронтаційного копінгу, самоконтролю, прийняття відповідальності і втечі-уникання – незначно меншою, а стратегії пошуку соціальної підтримки – майже однаковою у порівнянні з хворими з середньою тривалістю захворювання. У хворих з тривалістю захворювання 4-7 років було виявлено виражене зміщення копінг-репертуару в бік неконструктивних копінг-стратегій. Так, у цій групі виразність копінг-стратегій дистанціювання, самоконтролю, пошуку соціальної підтримки, прийняття відповідальності, планування вирішення проблеми і позитивної переоцінки була значуще меншою, а виразність конфронтаційного копінгу та втечі-уникання – значуще більшою, ніж у хворих інших двох груп.

У групі хворих з ЧМТ середньої тяжкості виразність конфронтаційного копінгу була значуще більшою, а виразність самоконтролю, пошуку соціальної підтримки та позитивної переоцінки – значуще меншою у групі хворих з тривалістю захворювання 4-7 років у порівнянні з групами 1-3 роки і 6-12 місяців, а у групі хворих з тривалістю захворювання 1-3 роки – у порівнянні з групою 6-12 місяців. Виразність копінг-стратегій дистанціювання і планування вирішення проблеми у групі хворих з тривалістю захворювання 4-7 років була значуще меншою у порівнянні з групами 6-12 місяців і 1-3 роки, а виразність стратегій прийняття відповідальності і втечі-уникання значуще відрізнялася лише при порівнянні груп з тривалістю захворювання 1-6 місяців і 4-7 років.

У хворих з тяжкою ЧМТ значущі розбіжності між усіма групами були виявлені за копінг-стратегіями самоконтролю, пошуку соціальної підтримки, планування вирішення проблеми, позитивної переоцінки та конфронтаційного копінгу, і між групою з тривалістю захворювання 4-7 рокі та групами 6-12 місяців і 1-3 роки – за копінг-стратегіями дистанціювання та втечі-уникання [8, 9].

При порівнянні виразності окремих копінг-стратегій у пацієнтів з різною тяжкістю і однаковою тривалістю захворювання найбільш виражені відмінності були виявлені у групах з тривалістю захворювання 6-12 місяців і 1-3 роки, а найменші – у групі з тривалістю 4-7 років.

Аналіз особливостей соціальної підтримки хворих з ЧМТ різної тяжкості з урахуванням тривалості захворювання виявив загальну тенденцію до зниження рівня соціальної підтримки зі збільшенням тривалості захворювання (табл. 3).

Table 3. Показники соціальної підтримки у хворих з різною тяжкістю і тривалістю ЧМТ внаслідок дії вибухової хвилі

Показник	Час від моменту травми
	6–12 міс., n=35	1-3 роки, n=60	4-7 років, n=50
Легка ЧМТ, n=145
Соціальна підтримка сім'ї	24,29±3,30	24,43±3,56	22,64±3,40
Соціальна підтримка друзів	24,91±3,25	24,27±4,65	22,42±4,53
Соціальна підтримка значущих інших	24,29±2,88	24,53±3,41	22,64±3,41
Сумарний показник	73,49±8,44	73,23±10,44	67,70±9,98
Показник	Час від моменту травми
	6–12 міс., n=30	1-3 роки, n=45	4-7 років, n=50
ЧМТ середньої тяжкості, n=125
Соціальна підтримка сім'ї	21,53±3,18	20,47±4,01	18,48±3,89
Соціальна підтримка друзів	21,10±4,64	19,76±6,33	17,74±5,33
Соціальна підтримка значущих інших	19,97±2,43	19,00±3,15	18,08±3,37
Сумарний показник	62,60±8,94	59,22±12,42	54,30±11,36
Показник	Час від моменту травми
	6–12 міс., n=20	1-3 роки, n=30	4-7 років, n=30
Тяжка ЧМТ, n=80
Соціальна підтримка сім'ї	16,60±3,95	17,50±4,85	16,37±2,61
Соціальна підтримка друзів	17,20±5,11	17,03±5,65	15,37±3,38
Соціальна підтримка значущих інших	16,05±2,39	16,10±3,86	15,70±2,23
Сумарний показник	49,85±9,69	50,63±13,30	47,43±6,57
Рівень статистичної значущості розбіжностей (р) при міжгруповому порівнянні
Легка ЧМТ, n=145
Показник	6-12 міс vs 1-3 роки	6-12 міс vs 4-7 років	1-3 роки vs 4-7 років
Соціальна підтримка сім'ї	0,664	0,032	0,006
Соціальна підтримка друзів	0,981	0,011	0,012
Соціальна підтримка значущих інших	0,388	0,031	0,001
Сумарний показник	0,826	0,010	0,003
ЧМТ середньої тяжкості, n=125
Показник	6-12 міс vs 1-3 роки	6-12 міс vs 4-7 років	1-3 роки vs 4-7 років
Соціальна підтримка сім'ї	0,299	0,002	0,018
Соціальна підтримка друзів	0,419	0,007	0,077
Соціальна підтримка значущих інших	0,283	0,024	0,217
Сумарний показник	0,335	0,002	0,050
Тяжка ЧМТ, n=80
Показник	6-12 міс vs 1-3 роки	6-12 міс vs 4-7 років	1-3 роки vs 4-7 років
Соціальна підтримка сім'ї	0,582	0,817	0,737
Соціальна підтримка друзів	0,897	0,237	0,254
Соціальна підтримка значущих інших	0,920	0,636	0,725
Сумарний показник	0,905	0,463	0,604
6 – 12 місяців
Показник	Легка vs середньої тяжкості	Легка vs тяжка	Середньої тяжкості vs тяжка
Соціальна підтримка сім'ї	0,002	0,000	0,000
Соціальна підтримка друзів	0,001	0,000	0,007
Соціальна підтримка значущих інших	0,000	0,000	0,000
Сумарний показник	0,000	0,000	0,000
1 – 3 роки
Показник	Легка vs середньої тяжкості	Легка vs тяжка	Середньої тяжкості vs тяжка
Соціальна підтримка сім'ї	0,000	0,000	0,003
Соціальна підтримка друзів	0,000	0,000	0,047
Соціальна підтримка значущих інших	0,000	0,000	0,001
Сумарний показник	0,000	0,000	0,006
4 – 7 років
Показник	Легка vs середньої тяжкості	Легка vs тяжка	Середньої тяжкості vs тяжка
Соціальна підтримка сім'ї	0,000	0,000	0,024
Соціальна підтримка друзів	0,000	0,000	0,069
Соціальна підтримка значущих інших	0,000	0,000	0,001
Сумарний показник	0,000	0,000	0,008

При цьому в групі хворих з легкою ЧМТ рівень соціальної підтримки в групах з тривалістю захворювання 6-12 місяців і 1-3 роки значуще не відрізнявся, а у групі з тривалістю захворювання 4-7 років був значуще гіршим у порівнянні з першими двома групами.

У групі з ЧМТ середньої тяжкості рівень соціальної підтримки значуще відрізнявся за всіма сферами при порівнянні груп з тривалістю захворювання 6-12 місяців та 4-7 років, і за сферами соціальної підтримки сім’ї та загального показника соціальної підтримки – при порівнянні груп з тривалістю захворювання 1-3 роки і 4-7 років. Рівень соціальної підтримки хворих з мінімальною (6-12 місяців) і середньою (1-3 роки) тривалістю захворювання у пацієнтів з середньою тяжкістю ЧМТ значуще не відрізнявся [10, 11]. У хворих з тяжкою ЧМТ не було виявлено значущих відмінностей у рівні соціальної підтримки в залежності від часу від моменту травми, хоча загальна тенденція до більш низького рівня соціальної підтримки у хворих з тривалим (4-7 років) перебігом захворювання зберігалася. При порівнянні рівня соціальної підтримки у хворих з однаковою тривалістю захворювання і різною тяжкістю була виявлена чітка тенденція до гіршого рівня соціальної підтримки за всіма сферами у пацієнтів з більш тяжким перебігом ЧМТ [9, 10].

Таким чином, нами були виявлені істотні відмінності у характеристиках психопатологічного реагування, соціально-психологічної адаптації, копінг-репертуару і соціальної підтримки у хворих з ЧМТ різного ступеня тяжкості в залежності від тривалості захворювання.

Висновки

Виявлено чітку тенденцію до погіршення соціально-психологічної адаптації по мірі збільшення тривалості захворювання незалежно від тяжкості ЧМТ. У копінг-репертуарі хворих з ЧМТ внаслідок дії вибухової хвилі виявлено загальну закономірність до збільшення виразності неконструктивних стратегій і зменшення виразності конструктивних по мірі збільшення тривалості захворювання. У хворих з легкою ЧМТ у перші три роки після травми не відбувається значущих змін у копінг-репертуарі, а через 4-7 років після ЧМТ зменшується виразність копінг-стратегій дистанціювання, самоконтролю, пошуку соціальної підтримки, прийняття відповідальності, планування вирішення проблеми і позитивної переоцінки, і збільшується виразність конфронтаційного копінгу та втечі-уникання. У хворих з ЧМТ середньої тяжкості закономірності у змінах копінг-репертуару більш складні, і характеризуються значущим збільшенням виразності конфронтаційного копінгу і зменшенням – самоконтролю, пошуку соціальної підтримки та позитивної переоцінки у перші 3 роки після травми, а також збільшенням виразності неконструктивних копінг-стратегій і зменшенням виразності конструктивних у пізньому періоді після травми. У хворих з тяжкою ЧМТ виявлено значуще посилення неконструктивних стратегій і послаблення конструктивних (крім прийняття відповідальності) у пізньому періоді після ЧМТ, а також посилення конфронтаційного копінгу і послаблення стратегій самоконтролю, пошуку соціальної підтримки, планування вирішення проблеми і позитивної переоцінки у середньому (1-3 роки після ЧМТ) періоді.

Соціальна підтримка хворих з легкою ЧМТ і ЧМТ середньої тяжкості значуще зменшується у пізньому періоді (4-7 років), тоді як у хворих з тяжкою ЧМТ залишається стабільно невисокою протягом усього періоду після травми.

Виявлені закономірності необхідно враховувати при плануванні лікувально-реабілітаційних заходів для хворих, які перенесли ЧМТ внаслідок дії вибухової хвилі.

Перспективи подальших досліджень

Подальше вивчення діючої моделі надання кваліфікованої медичної допомоги та подальшої реабілітації учасників бойових дій із наслідками бойової черепно-мозкової травми, а також пошук шляхів її покращення та удосконалення.

Інформація про фінансування

Фінансування видатками Державного бюджету України.

Стаття є фрагментом планової науково-дослідної роботи кафедри сексології, психотерапії та медичної психології Харківського національного медичного університету Міністерства охорони здоровʼя України «Стресостійкість специфічних вразливих груп в умовах соціального стресу (фактори ризику, діагностика, система медико-психологічного супроводу та підтримки)», номер державної реєстрації 0123U104462, прикладна, термін виконання 2023֪–2027 рр., керівник – завідувачка кафедри сексології, психотерапії та медичної психології Харківського національного медичного університету Міністерства охорони здоровʼя України, професор М.В. Маркова.